Сьогодні один з тих сонячних і яскравих днів, коли я врешті повернувся додому. Лагідний ранок почався із того, що мама попрохала мене віднести якусь річ до давньої знайомої кравчині.

Вийшовши з дому, я раптово опинився біля бурхливої річки в селі, де жив мій дід. Я підійшов до ріки, ліг на спину, і відчув, як течія несе мене в бурхливому потоці догори, проти руху течії. Вода навколо мене мала неприродно жовтавий колір, пісок пролітав повз мене, але я жодного разу я не відчув доторку суші. А ше була впевненість, що я знав, куди пливу.

З іншого боку річки я побачив молоду сім'ю, що купалась в річці. Батько та мати стояли поодаль біля протилежного берегу, повністю захоплені один одним, а їхній малий син стояв посеред потоку і заледве тримався. Я захотів погукати їх, щоби вони нарешті змінили свій кут уваги, і глянули спершу на мене, а потім вже на їхнього сина. Однак жодне слово не могло вимовитись з моїх грудей, і я нічого не міг вдіяти. Але врешті – решт батьки самі повернулись і без жодних турбот батько, мати та син повернулись на інший берег.

Я приїхав(прилетів, приплив, дійшов?) на подвір'я, та відразу ж подався всередину будинку. На веранді мене зустріла кравчиня, сказала, що вже давно чекає на мене і забрала крам, після чого пішла в іншу кімнату. Відразу сюди ж зайшов чоловік(я був повністю впевнений, шо це саме її чоловік), привітався зі мною, і запитав, чи не проти я, щоби він мені допоміг. Не встиг я відповісти, як раптово відчув райську насолоду. Й досі, пишучи ці рядки, я не можу забути той стан ейфорії, як існував в мені, і який досі відлунює в моєму єстві.

Враз чоловік зупинився, та миттєво зник за дверима. Я відчув неймовірну порожнечу, ніби втратив щось близьке та дороге мені. Очима почав шукати цю втрату, і ось побачив, що мій капелюх десь зник. Глянувши під ноги, я побачив своє взуття блискуче чистим, а криси свого капелюха – в дірках. Я зрозумів, що чоловік витирав моє взуття моїм капелюхом.

Я не на жарт запалився, ледве втримуючи себе у руках, і заходився шукати чоловіка, аж ось вийшла кравчиня. Знервовано забравши у неї крам та подякувавши, я вийшов на подвір'я, і тут на своє здивування побачив сім'ю, що вже стрів біля річки. Звідки знайшлось знання, що або чоловік, або жінка – син чи дочка кравчині. Але вони всього лиш всміхнулись мені та пішли далі.

А потім на подвір'ї з'явилась компанія молодиків, що запрошували мене погуляти та піти кудись... Я відмовився, захотів був шукати чоловіка кравчині, та з'явилась впевненість, що я його не знайду.

Я повернувся до річки, й так само, лігши на спину та склавши руки, спустився вниз по течії річки... до рідного дому...