Думки вголос

Життя починає нагадувати фільм, в якому дивним чином переплелися вже знайомі обличчя в несподіваних сюжетах.
Відчуття такі: вже не я схожий на цей світ, світ, в якому живу (перебуваю?), а цей світ, який живе довкола, схожий на мене.
Від дня сьогоднішнього прямо залежить все, що буде потім. Не втекти.
На яскраву целюлозну стрічку, комусь надумалося нанести фарбу повторно.
А ти ще досі не здогадуєшся, про кого говорю?
Цей хтось - це і є ти.
І не має значення, чи це пуассонівська схема без післядії, чи змарновані рядки уявного паперу.
Ці рядки - вони вже в тобі, стали твоєю невід'ємною частиною, хоча ще зовсім недавно були частиною тільки мене. Цікаво, що ти думаєш? Мені б страшенно захотілось коментувати. Або закрити цю сторінку. Вагаючись, забув би ці слова. Але вернувся б сюди знову. Через півроку. Чи скільки там триває оте Всесвітнє оновлення?

Грає