Дивний сон

снився сьогодні. Що зранку хтось у двері стукав, а я заліз
під ковдру глибше і у Бразилію впав. А там був мій темний
"Я", і була місія у нього, і ми разом її виконували. Та потім,
коли ми пролазили під скелею, його завалило камінням.
Так минав цей сон...
А потім я зустрів І.Ф. і ми з нею бесідували. Показував фото
Бразилії:
- Нормально? - це було широке покрите туманом смарагдове поле із багатьома горбками, як вартовими вежами при землі.
І проходячи повз великий осінній ставок із прозорими стінками,
глянув у воду. В ній плавало листя, били брижі й була каламуть. Враз вода завмерла, стала прозорою, як чистий відголос дзвонів, і все було видно і до найменших
дрібниць. І сказав:
- Бачиш, коли вода спокійна, то і видно усе досконало...
А там перемістився поглядом вглиб. На лавочці, на дні ставу,
сиділа парочка рожевуватих жирафів і обіймалася. І чим далі розглядав ту
дивину, тим більше був там.

Уже пливу...

І раптом вільним я став.

І було тепло.

І вгору до дивної довгої-довгої фіолетової квітки, із чашою вниз, із грубим зеленим стеблом,  підплив...
- Не уявляєш, який сьогодні я бачив сон...