Відійду трохи від сну про втечу. Згадаю інше.
Якось цієї зими наснилося, як добігаю до мосту над рікою в одному із сіл. Бачу тонкий шар льоду над поверхнею води й спинаюсь на перила. Перед самим стрибком задумуюсь... і прокидаюсь. Прискорено дихаю. Заплющую очі. Бачу: стою на мосту, тому самому, над водою. Вже напівсвідомий, але водночас ще там. Можу відмовитись. Але чи є сенс у відмові, якщо це все сон?
Стрибаю. Лечу недовго, різко вдаряюсь об воду, таку крижану й темну. Відчуваю крижаний холод занурення. І... затримую дихання. Починаю вириватися з тієї, такої - як виявилося - глибокої безодні. Все випливаю, все намагаюся виринути, от-от... і прокидаюся. Я зовсім забув, що це сон...
2009-02-19
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар