...

Вона живе у запиленому місті,
у зелено-сірому світі.
Серед запилених коридорів проходить день
у тому світі ілюзій.
Вона ховається серед зелених парт,
запилених,
як зрештою і сама.

А якби тобі не бракло щирості,
а якби тобі вистачало відвертості та сміливості,
ти б давно подзвонив у її лабіринти,
ти б забрав її із запорошеного міста,
показав би,
де не кидають бомб,
де закінчуються всі будні.

А ти й далі думаєш все про неї,
а слова твої стали манією,
серед непевних звуків
у твоїй голові туманними
ранками стали туманні думки твої.